Цементи стоматологічні мають широкий спектр стоматологічного та ортодонтичного застосування. Зазвичай використовується для тимчасової реставрації зубів, облицювання порожнини для захисту пульпи, седативного ефекту або ізоляції, а також для фіксації незнімних протезів. Традиційні цементи складаються з окремих порошкоподібних і рідких компонентів, які вручну змішуються з утворенням в’язкої рідини. Після нанесення на оброблену поверхню рідина твердне. Більш досконалі цементи, можуть поставлятися в капсулах і механічно перемішуватися з використанням обертових або коливальних змішувальних машин.Цементи бувають декількох видів, але основні – це цементи на основі фосфатів і цементи склоіномерні.
Цементи стоматологічні класифікація:
Фосфатні цементи – це велика група цементів, які більшість радянських людей отримувало в районних поліклініках. Ці пломби відрізнялися поганою фіксацією, малою стійкістю до стирання і поганим “крайовим приляганням”. Саме про них доктора говорили: “Походіть, пожуйте, притреться!”. Якщо крайове прилягання пломби погане, то пломба як би відділяється від краю зуба, в щілину, набиваються залишки їжі і викликають карієс по краю пломби – так званий вторинний карієс. Для зменшення цих явищ у пломбу додавали різні наповнювачі. Досить поширеним був срібний порошок (срібні пломби).
Склоіномерний цементи – ця група цементів стала проривом в технології “цементування” зубів. Цей матеріал володіє хімічною спорідненістю з тканинами зуба, в нього були додані компоненти, що володіють властивістю виділяти іони фтору і перешкоджати “вторинному карієсу”. Він непогано “прилипав” до тканин зуба, але стирання і крихкість були не на належному рівні.
Композити та пластмаси – поширена група пломбувальних матеріалів. Відмінність композитів від пластмас, в основному, у змісті наповнювача.
Акрил зберігаючи пластмаси – дуже міцні, досить стійкі до стирання, але дуже токсичні і мають масу пір, утворюються при полімеризації. Їх “контактна токсичність” дуже висока, поставивши їх на здоровий зуб, можна легко отримати пульпіт (запалення нерва) хімічного походження. У зв’язку з їх пороутворення вторинний карієс – це вже норма. Крім того, карієс утворюється також і на зубах, до яких прилягає ця пломба.
Композити на основі епоксидних смол – більш міцні до стирання, але крихкі. Вони краще містять акрилові композити, у них менше токсичність (хоча теж є). Але через кілька років композити на основі епоксидних смол темніють.
Світловідбивні композити – це речовини, які під дією ультрафіолетового променя починають реакцію полімеризації. Це дає можливість лікарю спокійно, не поспішаючи поставити пломбу, і тільки потім засвітить синім світлом, щоб цемент затвердів. Колірна гамма у світло-композиті заслуговує усіляких похвал. Після деякого часу лікар-стоматолог часом сам уже не може відразу визначити, де він ставив пломбу. Якщо говорити про усадки світло-композиті, то вона менше, ніж у інших композитів.
