Фіксація металокерамічного протеза – сьогодні Існує декілька типів цементу які широко використовуються лікарями стоматологами-ортопедами для фіксації металокерамічних протезів. Kvadro-M пропонує великий асортимент товарів цеї категорії за хорошими цінами які вас приємно здивують. Переглянути їх можна в категорії стоматологічні цементи та цементи для фіксації.
Для фіксації металокерамічного протеза застосовують такі види цементів : цинк-фосфатні, цинк-силіконофосфатні, полікарбоксилатний, склоіномерний і композитний цемент. Цементи в основу яких входить окис цинка чи евгенол, не призначені для постійної фіксація металокерамічного протеза.
Цинк-фосфатний цемент (ЦФЦ)
Вперше запропонований в якості фіксуючого матеріалу в 1878 році. Даний цемент володіє високим опором стискання (96 – 110 МПА). ЦФЦ – стоматологічний матеріал який випускається в вигляді порошок/рідина, яка утворюється при змішуванні за допомогою шпателя на поверхні. Порошок – це в основному оксид цинка. Рідина – водяний цемент ортофосфорної кислоти.
Склад Цинк-фосфатного цемент:
Порошок в складі цинк-фосфатних цементів складається з 73-90% оксида цинка, 5-13% оксид магнія, 0,05-5% оксида кремнія і невеликої кількості пігмента. Його обпалюють при температурі 1000 °C для зниження реакційних властивостей. В парі працює модифікований цемент ортофосфорної кислоти з 50% вмістом води, солі алюмінію і цинку. Цинк сповільнює реакцію компонентів для можливості виконання лікарем лікувальних маніпуляцій.
Полікар карбоксилатний цемент (ПКЦ)
Має більш високий рівень міцності чим ЦФЦ, його міцність на стискання протягом 24 год значно нижче, так як і pH. Однак із за великого розміру молекул полі акрилової кислоти можливі невеликі проникнення в дентин канали. Це може бути причиною легкої чутливості пульпи. Цемент показав помірно високу міцність з’єднання з емалю (9 МПа) і дентином (3,3 МПА). Вонои довго можуть використовуватися в якості тимчасових протезів.
Склоіномерні цементи (СІЦ).
Одним з найбільш розповсюджених видів пломбуючи матеріалів являються так названі Склоіномерні цементи (СІЦ). Основний компонент їх хімічної сполуки являється полі акрилова кислота, перемішана з подрібленим кальцій-фтор-алюмокислотним стіклом.
Білд-Іт А2 (Build-It FR Core) Цемент Подвійного Твердіння та Ріва Лютинг Цемент, Riva Luting
Особливості для реставрації зубів можуть використовуватися СІЦ з двойним або тройним механізмами твердіння. Весь процес затвердіння при цьому складається з 3-х послідовних стадій: виділення іонів, схоплювання (полімеризація), остаточне затвердіння.
На першій стадії полі акрилова кислота вступає в реакцію з частинками скляного порошку. В результаті в водяний цемент виділяються в великих кількостях іони кальція, натрія, фтора і алюмнію. На верхньому слою залишається силіконовий гель, а іони кальцію зв’язуються з молекулами полі кислот, в результаті чого pH суміш збільшується, а цемент набуває гелієво-образну консистенцію.
Первинна полімеризація під дією світла займає біля 30-60 секунд, тоді як гелієва стадія може тривати до 7 хвилин. На цьому етапі поверхневий матеріал втрачає прозорість і стає матовим.
Остаточне затвердіння склоіномерного цементу відбувається протягом тижня. При цьому молекули полі кислот поперечно зшиваються аніонами алюмінію. На поверхні частинок утворюється силікагель, а присутня в розчині вода витісняється, після чого відновлені тканини зуба стають нечутливими до вологи.
Композитний цемент
Композитний цемент вперше був запропонований в 1950-х роках для фіксації непрямих реставрацій, коронок та містовидних протезів. Однак в той час як матеріали демонстрували високу ступінь полімеризації усадки і через змінну мікротекучість із за низького вмісту наповнювачів. Крім цього, композитний цемент могли значно змінювати відтінок в зв’язку з високим вмістом остаточних аміонів, відповідальних за реакцію полімеризації. Ця проблема була вирішена по мірі розвитку відновних матеріалів та композитних цементів. На сьогоднішній час композитний цемент має такий самий склад, композитні смоли, але містять меншу кількість неорганічних наповнювачів, що забезпечують низьку в’язкість і плинність, які необхідні для цементу. Кількість наповнювача від 57 до 82% залежно від виду наявних у продажу цементів. Так само як композити, композитні цементи можуть бути гібридними і мікрогібридними, що містять частинки розміром 0,4-2,4 нм, або мікронаповнені (розмір часток в середньому становить 0,04 нм). Найчастіше ми маємо справу з гібридними композитними цементами. Деякі цементи містять мономер, зокрема 4-МЕТА (4-метакрілоксіетіл трімеллітовий ангідрид), НЕМА (метакрилат оксіетил), 10-MDP (10-метакрілоксідеціл кислий фосфат) і РММА (поліметилметакрилат), які відповідають за хімічне зчеплення між тканинами зуба і металевими сплавами.
Отже, для кожного конкретного випадку та пацієнта лікар-ортопед підбирає потрібний цемент, для міцнішої та найдовговічнішої фіксації.
